Наші публікації

Захист переважного права акціонерів приватного акціонерного товариства на придбання акцій

Васильєва В.В.

Порядок захисту прав акціонерів і акціонерного товариства в України регулюється широким спектром нормативно-правових актів таких як Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про акціонерні товариства»  (далі – ЗУ «Про АТ») та іншими. Крім того, органами судової влади було видано численну кількість актів, які покликані уніфікувати  практику застосування норм права в сфері корпоративних відносин. В той же час спостерігаються деякі відмінності в застосуванні норм права різними судами України, включаючи  Верховний суд України і Вищий господарський суд України. При цьому в різні періоди часу окремі норми права трактувались одними і тими ж судовими інстанціями по-різному.

Одним з основних прав акціонерів приватного акціонерного товариства (далі – ПрАТ) є право на здійснення відчуження належних їм акцій  в порядку, встановленому законом. Таке право передбачено ст. 116 Цивільного кодексу України [1],  ст. 88 Господарського кодексу України [2],  ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» [3], ст. 7 ЗУ «Про АТ» [4]. Зокрема під час відчуження акцій в приватному товаристві передбачено переважне право акціонерів товариства на придбання акцій товариства, що пропонуються їх власником до відчуження третій особі.

 

Чи актуальна на сьогодні класифікація договорів на реальні та консенсуальні?

 

Васильєва В. В. 

У статті автором досліджується конструкція реального договору – договору, що вважається укладеним лише з моменту передачі речі. Встановлено, що законодавцем не визначено чітко, які з правочинів є реальними. Лише в договорі позики, кредиту та банківського вкладу існує застереження, що договір вважається укладеним з моменту передачі грошей.Такі випадки не є достатніми для того, щоб створювати надто вже штучну класифікацію договорів на консенсуальні та реальні, яка йде врозріз із самим розумінням сутності договору, зобов’язанням з нього та принципом «pacta sunt servanda». При цьому юридичні наслідки, що створює реальний договір, значні: правовідношення не виникає навіть при укладеному договорі, а виникає лише з моменту передання речі.

Автором досліджено, що при укладенні деяких договорів передача речі збігається із моментом досягнення домовленості, не робить їх реальними. Передача майна відбувається на виконання зобов’язання з договору.

У підсумках автор стверджує, що слід відмовитися від класифікації договорів на реальні та консенсуальні. Практична значущість існування реального договору не з’ясована, а існування реального договору, коли є договір, а зобов’язання з нього не виникає, суперечить правовій природі договору, нівелює його значимість як юридичного факту, як підстави виникнення правовідношення.

 

Нотаріус як суб’єкт на якого покладаються функції державного реєстратора

Янишевська М.М.
 

У статті автором досліджено чергові зміни, пов’язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, які полягають у тому, що державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладені функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

 Запровадження єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно забезпечить належний захист прав фізичних та юридичних осіб. А як відомо, одним із основних конституційних прав громадян є право приватної власності, в складі якого важливе місце займає право власності на нерухоме майно. Тому держава як гарант здійснення захисту прав людини з особливою увагою ставиться до обігу та реєстрації такого майна.

 

Вчинення нотаріальних дій поза приміщенням, яке є робочим місцем нотаріуса

 

Янишевська М.М.

Вимоги вітчизняного законодавства щодо вчинення нотаріальних дій в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, є цілком логічними та виправданими, адже саме в цих приміщеннях створені умови, що сприяють дотриманню нотаріальної таємниці, забезпечується належне зберігання спеціальних бланків нотаріальних документів, печаток нотаріуса тощо.

Проте,  трапляються ситуації, коли особа з певних об’єктивних причин (похилий вік, стан здоров’я, особливості посвідчуваного правочину) не може звернутися за вчиненням нотаріальної дії у приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса. У такому випадку нотаріальні дії можуть бути вчиненні за межами такого приміщення, але в межах нотаріального округу.

Право на здійснення нотаріальних дій поза приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса полегшує можливість користування нотаріальними послугами та робить нотаріат доступним для усіх категорій населення, в тому числі й для тих, хто з певних причин не може виходити за межі своєї домівки.

 

Проблеми доказування при захисті прав пацієнта у медичних справах

Шиманська Н.С.

У статті досліджуються проблеми, які виникають у пацієнта при бажанні захистити власні права та інтереси у випадку їх порушення медичними працівниками.  Здійснено невичерпний перелік питань, які потребують нагальних відповідей, оскільки стосуються декларативності конституційних гарантій. Запропоновано декілька варіантів вирішення проблем, які існують при розв’язанні медичних конфліктів. Викладено думку щодо доцільності внесення змін до деяких чинних нормативно-правових актів України, з метою надання реальної можливості громадянам відстоювати власні права. Також внесено пропозицію про створення незалежного бюро для проведення експертиз саме в медичних справах, з метою уникнення солідарної поруки медиків.

 

Оподаткування при отриманні дарунку та спадщини

 

Янишевська М.М.

Приймаючи у спадок чи дарунок кошти, майно перед фізичною особою постає питання: скільки ж потрібно сплатити прибуткового податку за збільшення власних активів чи можливо я від нього звільнений? Адже, особами, відповідальними за сплату податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину та особи, які прийняли дарунок.

Усвідомлення усієї важливості дотримання норм законодавства щодо оподаткування доходів, отриманих в результаті прийняття спадщини чи дарунку допоможе оминути у майбутньому будь-яких запитань з боку податкових органів (фіскальної служби) та можливих штрафних санкцій та іншої відповідальності.